середа, 16 березня 2016 р.

Реферат Використання інтерактивних технологій на уроках історії


 

 

 

 

 

                     Реферат

                                       на  тему   Використання інтерактивних методів  навчання  на   уроках  Історії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Сучасні зміни в освіті, зокрема історичні, переформулювання мети, структурування змісту, впровадження нових підходів до вивчення історії вимагають розробки та застосування інтерактивних технологій навчання Науковці переконливо доводять, що саме інтерактивні технології створюють необхідні умови для стимулювання, мотивування пізнавальної діяльності учнів, забезпечення високого рівня їхньої активності та самостійності[5], що є основою для розкриття творчого потенціалу особистості як основи повноцінної її реалізації в усіх сферах життя.

Актуальність теми. Сучасна ситуація в країні, реформування системи освіти в Україні орієнтують учителів на гуманістичний підхід й застосування методів, що сприяють розвитку творчих засад особистості з урахуванням її індивідуальних особливостей.Методів, які навчать дитину критично мислити, а не сприймати все на віру, відстоювати свою точку зору,вміти вислухати співрозмовника, приймати рішення та нести за них відповідальність. Активність, самостійність, творчість, здатність адаптуватися до стрімких змін – ці риси особистості стають найважли­вішими на сучасному етапі історичного розвитку, а їх формування потребує реалізації нових підходів до процесу навчання. Головне завдання вчителя сьогодні – створити у класі творчу атмосферу; більше того, педагог повинен розуміти психологічну сутність цього процесу насамперед як заохочення учнів до пізнання, повагу до інтелектуальних можливостей сили дитини.

Завдання, що постають перед сучасною освітою, чітко окреслюють головні напрями, за якими вони мають реалізову­ватися. Серед них одним із вагомих є пере­хід від традиційної (предметно орієнтованої) до інноваційної (особистісно орієнтованої) парадигми освіти, що безпосередньо пов'язано з реалізацією у навчанні історії  особистісно орієнтованого та компетентісного підходів, оскільки це забезпечує самоцінність знань, розвиток умінь здобувати, опрацьовувати інформацію, одержану з різних джерел, застосовувати її для індивідуального розвитку та самовдосконалення людини.

Постановка проблеми. Сучасні вимоги, визначені в освітніх стандартах, спонукають учителів не тільки надавати учням навчальну інформацію, а й навчити їх способів практичного застосування її у повсякденному житті. Реалізувати зазначені завдання покликана інтерактивна модель навчання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1 Теоретико-методичні основи інтерактивних технологій в національній освітньо-виховній системі.

      1.1. Сутність інтерактивних технологій у процесі викладання історії у загальноосвітній школі 

Один з основних видів людської діяльності - навчання і воно потребує вагомої мотивації, як засобу зацікавлення і усвідомлення людиною знань, які вона отримала. Реалізація ідей гуманістичної парадигми, мета якої не сформувати і навіть не виховати, а знайти, підтримати, розвинути людину в людині, закласти в неї механізм самореалізації – основні завдання сучасної освіти, які викладені в Національній доктрині розвитку освіти України. Це розуміє кожний учитель, проте зазвичай під час уроку, на жаль, найменше уваги приділяється зацікавленню учнів. Практика ж засвідчує, що недооцінювання мотиваційного чинника на прикладі інтерактивного методу у викладанні історії в школі призводить до погіршення його результатів. Треба виховувати дитину, яка вміє самостійно вчитись, а потім самостійно та творчо працювати і жити. У школі учень повинен навчитися, в першу чергу, самостійно формулювати мету та шляхи її досягнення. А цього досягти значно важче, ніж навчити читати, писати та рахувати. Тому професійні вміння вчителя повинні бути спрямовані не просто на контроль знань та умінь школярів, а на діагностику їх діяльності й розвитку. Це значно складніше, ніж традиційна освіта. У сучасну епоху особливого значення набуває завдання комплексного виховання підростаючого покоління. Формування нової людини, що гармонічно сполучає у собі духовне багатство, моральну чистоту і фізичну досконалість - необхідна умова здорового сучасного суспільства. Усебічне виховання майбутніх громадян українського суспільства починається із самого раннього віку. Реалізація цього відповідального завдання покладена на школу.    Згідно з критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів з історії найвищі бали виставляються за вияв учнем уміння мислити. Отже, першочерговою є потреба формувати у школярів уміння орієнтуватися в інформації, аналізувати її, узагальнювати, робити висновки тощо. Очевидно, що способи і прийоми, використовувані у традиційному навчанні, дозволяють досягти лише перших трьох рівнів навчальних досягнень учнів. З огляду на це особливого значення набуває формування критичного мислення у процесі вивчення історії.

Тому перед сучасним учителем істоії стоїть проблема пошук нових шляхів для удосконалення навчального процесу. Він мусить постійно бути в пошуці, експерементувати, щоб досягти важливої мети – навчити учнів із задоволенням вивчати історичний матеріал і практично застосовувати його в реальному житті. Одним зі способів досягнення цієї мети є використання інтерактивного методу на уроках історії.

Слово “інтерактив” залучене з англійської мови від слова “interact”, де “inter” – взаємний і “асґ” – діяти. Таким чином, “інтерактивний” – здатний до взаємодії, діалогу[9].

Інтерактивний метод  – це перш за все діалогове навчання, у ході якого здійснюється взаємодія вчителя та учня. Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови активної взаємодії всіх учнів у процесі співнавчання та взаємонавчання, де учні розуміють, що вони роблять і для чого[6].

Інтерактивне навчання передбачає:

-    постійну, активну взаємодію, взаєморозуміння учителя та всіх учнів класу  учасників процесу навчання;

- вирішення загальних, але значущих для кожного учасника завдань і проблем;

-  рівноправність учителя й учнів як суб’єктів навчального процесу.

Інтерактивне навчання має на меті:

-  створення умов для залучення всіх учнів класу до процесу пізнання;

-  формування у школярів як предметних, так і загальнонавчальних умінь та навичок;

-   вироблення життєвих цінностей;

-  створення атмосфери співпраці, взаємодії;

-  розвиток комунікативних якостей і здібностей;

-  створення комфортних умов навчання, які б викликали у кожного учня відчуття своєї успішності, інтелектуальної спроможності, захищеності, неповторності, значущості.

Особливість інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес здійснюється за умови постійної, активної взаємодії усіх його членів. Аналізуючи свої дії та дії інших учнів, учасники навчального процесу змінюють свою модель поведінки, більш усвідомлено засвоюють знання та вміння, тому інтерактивні методи є засобом покращення навчання[7].

За даними американських вчених, під час розповіді учень засвоює всього лиш 5% матеріалу, під час читання – 10%, роботи з відео/аудіоматеріалами – 20%, під час демонстрації – 30%, під час дискусії – 50%, під час практики – 75%, а коли учень навчає інших чи відразу застосовує знання – 90%. [6]. Як бачимо, відносно пасивні методи навчання (коли учень лише засвоює та відтворює інформацію) мають набагато нижчу ефективність, ніж активні та інтерактивні.

Під час інтерактивного навчання учень стає не об’єктом, а суб’єктом навчання, він відчуває себе активним учасником подій і власної освіти та розвитку. Це забезпечує внутрішню мотивацію навчання, що сприяє його ефективності.

Інтерактивна взаємодія потребує певної зміни в організації роботи учнівського класу, а також значної кількості часу для підготовки як учням, так і вчителям. Потрібно починати з поступового “включення” елементів цієї моделі, виділяти час на психологічну адаптацію учнів до неї[8].

Слід пам'ятати, що до застосування інтерактивної моделі навчання слід підходити дуже обережно. Інтерактивна взаємодія потребує певної зміни як життя всього класу, так і вчителя.

Це вимагає від педагога:
- перебудови відносин "учитель-учень":
- гуманізації та гуманітаризації педагогічного процесу;
- активізації навчальної діяльності учнів;
-організації роботи з обдарованими дітьми, підвищення ефективності
  позакласної та позашкільної роботи, організації роботи факультативів, гуртків;
-забезпечення позитивних кінцевих результатів навчання для кожного учня;
- широкого впровадження як фронтальних, так групових та індивідуальних форм роботи на уроці.
Вчитель повинен старанно планувати свою роботу, щоб:
- дати завдання учням: прочитати, подумати, виконати самостійні творчі завдання;
- відібрати для уроку або заняття такі інтерактивні вправи, які дали
б  учням "ключ" до опрацювання теми;
- під час самих інтерактивних вправ дати учням час подумати над завданням, щоб вони сприйняли його серйозно;
- на одному занятті можна використовувати одну (максимум - дві ) інтерактивну вправу, а не їх калейдоскоп;
- дуже важливим є проведення спокійного глибокого обговорення за підсумками інтерактивної вправи.
Для зміцнення контролю за ходом процесу навчання за умов використання інтерактивної моделі навчання вчителеві треба попередньо добре підготуватися:
- глибоко вивчити і продумати матеріал, у тому числі додатковий;
- старанно спланувати і розробити заняття, визначити хронометраж, ролі учасників, підготувати питання і можливі відповіді, виробити критерії оцінки роботи учнів на уроці та ефективності заняття;
- передбачити різноманітні методи для уваги учнів, налаштування їх на роботу, підтримання дисципліни, необхідної для нормальної роботи аудиторії.

Основні проблеми, з якими можна зіткнутись. У впровадженні інтерактивних методів існує низка типових проблем, з якими стикається велика когорта учнів. Головною проблемою визначають те, що учень часто немає власної думки, а якщо й має, то боїться висловлювати її відкрито, на весь клас. Самі учні пояснюють це так: "У нас рідко запитують власну думку", "Чи цінна моя думка?", "А раптом вона не співпаде з думкою вчителя чи колективу?", "Вона суперечить думці учня, який має у класі авторитет у цьому предметі" тощо.

Часто школярі не вміють слухати інших, об'єктивно оцінювати їх думку, рішення. Учень не готовий у процесі обговорення змінювати свою думку, іти на компроміс. Учням важко бути мобільними, змінювати обстановку, методи роботи. Нерідко тут виникають труднощі й у малих групах: лідери намагаються «тягнути» групу, а більш слабкі учні відразу стають пасивними.[7]

Інтерактивність у навчанні легко пояснити такою словесною конструкцією, виведеною досвідом педагогів і психологів ще в античні часи:

Те, що я чую, я забуваю;
Те, що я бачу й чую, - я трохи пам'ятаю;
Те, що я чую, бачу й обговорюю, - я починаю розуміти;
Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю - я набуваю навичок;
Коли я передаю знання іншим - стаю майстром.

 

 

Розділ 2 Практичне впровадження інтерактивних методів на уроках історії.

 Основні технології інтерактивних методів навчання

Соціально-психологічні дослідження, результати яких зафіксовані у наведеній «піраміді запам'ятовування», наочно показують, що чим більш активною є роль школярів у процесі пізнання, тим більше інформації ними засвоюється [ 10, с. 9].

http://shkola.ostriv.in.ua/images/publications/4/16473/content/Untitled.jpg

 

Інтерактивні методи включають велику кількість новітніх ідей у проведенні занять. Ці заняття можуть включати в себе кілька особистісно зорієнтованих підходів для фронтального та групового втілення. Найвідомішими на сучасному етапі є такі:

"Займи позицію" – цей метод дає можливість виявити різні позиції учнів щодо певної проблеми або суперечливого питання. Метод є ефективним з точки зору демократичності щодо розмаїття поглядів на проблему, що вивчається, та надання можливості учням усвідомити наявність протилежних позицій щодо її вирішення. Унаслідок застосування цього методу учні навчаються слухати свого співрозмовника та наводити переконливі аргументи щодо власного твердження.

Урок-вистава

На відміну від рольової гри, вистава передбачає більш чіткий сценарій, який регламентує діяльність учнів безпосередньо на уроці та збільшує Їхню самостійність під час підготовки сценарію.

Театралізовані вистави спрямовані на те, щоб викликати інтерес до на­вчання, і спираються на образне мислення, фантазію, уяву учнів. При підго­товці вистави відсутній будь-який тиск на учнів у висвітленні конкретноїісторичної ситуації. Знання, які учні засвоЇЛи на попередніх уроках, вони мо­жуть використати зараз. Персонажі залишають можливість глядачеві само­стійно обміркувати історичну ситуацію і зробит_ власні висновки.

«Коло ідей» - метою технології є залучення всіх до обговорення проблеми. Порядок проведення: учитель ставить дискусійне питання та пропонує обговорити його в малих групах; після того як вичерпався час на обговорення, кожна група представляє всього один аспект проблеми, яку обговорювали; групи висловлюються по черзі, доки не буде вичерпано всі відповіді; під час обговорення теми на дошці складається список зазначених ідей; коли всі ідеї про вирішення проблеми висловлені, можна звернутись до розгляду проблеми в цілому. Потім підбиваються підсумки.

«Акваріум» - такий вид діяльності на уроці допоможе вдосконалити навички роботи в малих групах. Після того як учитель об'єднав учнів у дві-чотири групи та запропонував завдання для виконання та необхідну інформацію, одна з груп сідає в центр класу та утворює своє маленьке коло. Учні цієї групи починають обговорювати запропоновану вчителем проблему. Групі, що працює, для виконання завдання необхідно прочитати вголос ситуацію та обговорити її у групі, використовуючи метод дискусії. Усі інші учні класу мають тільки слухати. Після закінчення 3-5-ти хвилин група займає свої місця, а клас обговорює, чи була думка аргументованою.

«Навчаючись учусь» - такий вид навчальної діяльності дає можливість взяти активну участь у навчанні та передачі своїх знань іншим людям. Після того як учитель назвав тему та мету уроку й роздав учням картки із завданням, їм тре ба ознайомитися з інформацією, що міститься на картці. Згодом необхідно ознайомити зі своєю інформацією інших однокласників. Підготуватись до передання цієї інформації іншим у доступній формі.

"Мікрофон" - дає можливість кожному послідовно чи хаотично (за вибором людини, яка проводить опитування) сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

«Рольова гра, імітація»  - мета розігрування ситуації в ролях - визначити власне ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду поведінки в подібній ситуації шляхом «гри».

«Крісло автора» -  несе в собі реалізацію підвищення самооцінки учнів. Вона виконується в такий спосіб: учитель поступається місцем педагога у класі на користь учня, який іде виголошувати доповідь (реферат, замітку та ін.). Учень, перебуваючи на місці педагога, відчуває себе достойним високої посади. Це підвищує не тільки самооцінку, а й бажання покращувати свої знання.

    Метод «Критичне  читання» – спосіб  опрацювання  текстів,  який  передбачає застосування  під  час  читання  мисленнєвих  операцій  високого  рівня,  що дозволяють сформувати власну обґрунтовану думку щодо інформації.

    Метод «Читання в парах» – узагальнення в парах. Розвиває в учнів різні види мислення, зокрема навчає глибшого розуміння прочитаного. Об’єднавши учнів у пари, пропоную  їм працювати по черзі. Спочатку хтось читає перший абзац тексту і узагальнює його (формулює дуже коротко, в 1 – 2 реченнях основну думку тексту). Потім інший з пари має поставити питання, однак не репродуктивні – на відтворення змісту абзацу, – а відкриті, такі, що логічно з ним пов’язані.

    Якщо учні виконують такі завдання вперше, важливо відпрацювати необхідні навички, наприклад:

     а)    один з учнів читає перший абзац (або відзначений учителем уривок);

      б)     учитель узагальнює його і ставить запитання;

      в)     кілька учнів узагальнюють наступний абзац;

      г)    учитель за необхідності коментує відповіді;

      д)    другий учень в парі ставить запитання за опрацьованим уривком;

     ж)    кілька учнів виголошують свої запитання;

      з)   за необхідності вчитель робить коментарі, зауважуючи, як можна поліпшити запитання.

    Коли переконаєтеся, що учні зрозуміли, як виконувати таке завдання, запропонуйте їм працювати далі самостійно: читати, узагальнювати і ставити запитання за текстом – частина за частиною. Після читання й обговорення кожного абзацу учні мають мінятися ролями.

На завершення треба зауважити, що  сьогодні нами керує взаємонавчання - учителя в учнів, учнів у вчителя. Адже рівень кваліфікованості педагога залежить від рівня освіченості його учнів. Сучасна педагогіка оцінює своїх освітян виключно за такими параметрами, незважаючи на стаж і статок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

Отже, головним завданням у діяльності вчителя історії , на мою думку, має стати формування стратегії й тактики дій, спрямованих на сприяння всебічного розвитку творчих здібностей школярів на уроках історії  на основі оптимального застосування інтерактивних методів навчання і форм роботи; формування особистості, яка володітиме навичками історичного  мислення, вмітиме самостійно працювати над розвитком власного інтелекту, культури й моралі та реалізувати свій творчий потенціал.

Основні  принципи в організації навчання: принцип  зв'язку з практикою життя, саморозвитку, оптимального поєднання індивідуальної та колективної форм навчально-творчої діяльності, інформативності, принципу віри в можливості дитини.

Є і чимало проблем з якими можна стикнутися на уроці при використанні інтерактивних методів.

 Проблемою може бути дисципліна на уроці, тому що спілкування учнів не завжди може бути доцільним. Тож учителю треба:

·      мотивувати учнів до вивчення теми шляхом добору найцікавіших випадків, проблем

·      оголошувати очікувані результати (мету) заняття і критерії оцінки роботи учнів

·      передбачати різні способи привернення уваги учнів, налаштування їх на роботу, підтримання дисципліни, необхідної для нормальної роботи на уроці.[7]

 Результати роботи учнів менш передбачувані. І тут теж необхідна ретельна підготовка вчителя. Треба підбирати такі форми роботи, які б максимально враховували індивідуальні особливості учнів.
Слід
зазначити, що неможливо побудувати весь процес навчання виключно на інтерактивних методах. Це один з багатьох прийомів, які допомагають досягнути мети і приносять результат тільки в поєднанні з іншими. До кожного заняття слід сумлінно готуватися. Легке за формою інтерактивне навчання надзвичайно важке для вчителя, адже добитися дисципліни і уваги за рахунок “сидіть тихо!” неможливо. Окрім того, потрібно спланувати впровадження, робити його поступово. Урок не повинен бути перевантаженим інтерактивною роботою. Оптимально (з практики) - 1-2 методи за урок. За умови вмілого провадження інтерактивні методи навчання дозволяють залучити до роботи всіх учнів класу, сприяють виробленню соціально важливих навиків роботи в колективі, взаємодії, дискусії, обговорення. Із носія готових знань учитель перетворюється в організатора пізнавальної діяльності учнів, а останні стають рівноправними суб’єктами в навчанні. Водночас створюється та реалізується модель творчої особистості, яка не лише володіє навичками спілкування, розуміє історичний процес і правові явища, а й вміє самостійно працювати над розвитком власного інтелекту, культури й моралі, виявляє свій творчий потенціал, що є основою успішного подальшого професійного становлення особистості. При застосуванні інтерактивного навчання поглиблюється мотиваційна структура особистості учня.

Саме тому за розумним поєднанням новітніх освітніх технологій та традиційних підходів у педагогічній діяльності - майбутнє освіти в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1.  Активні та інтерактивні технології навчання [Текст] // Віхи століть.  – 2004. – № 4. – С. 48-74.

2.  Баханов, К. О. Професійний довідник вчителя історії / К. О. Баханов. – Харків : Основа, 2011. – 239 с.

3.  Баханов, К. О. Організація особистісно орієнтованого навчання [Текст] : порадник молодого вчителя історії / К. О. Баханов. – Харків : Основа, 2008. – 159 с.

4.   Гісем, О. В. Історія України :  8 клас [Текст] : підруч. [для загальноосвіт. навч. закл.] / О. В. Гісем, О. О. Мартинюк. – Харків : Ранок, 2008. – 256 с.

5.    Державний стандарт базової і повної середньої освіти//Освіта України – 2004.- №5 ВСТУП

6.  Інтерактивні методи навчання: теорія і практика впровадження [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://shkola.ostriv.in.ua/publication/code-103F1AF92B958.

7.      Інтерактивні методи навчання [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://osvita.ua/school/lessons_summary/edu_technology/33404/

8.  Інтерактивні методи навчання як спосіб розвитку творчих здібностей учнів на уроках історії та правознавства [Електонний ресурс]//Режим доступу: http://narodnaosvita.kiev.ua/?page_id=2257

Немає коментарів:

Дописати коментар