Виховний захід на тему " Соборна мати Україна - одна на всіх, як оберіг "

Мета: виховання в підростаючого покоління глибокої поваги та любовi до Батькiвщини, нацiональної свiдомостi, людської гiдностi, відродження паросткiв духовностi, формування рис громадянина Української держави; поглиблення знань про iсторичний факт злуки українського народу, його значення; пробудження iнтересу до поглибленого вивчення   історії  та  культурних надбань  українського  народу.

                        Хід заходу

Ведуча. 1.   22 січня Україна щороку відзначає державне свято – День соборності

України з нагоди проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки та

Західноукраїнської Народної Республіки. Ідея соборності бере свій початок від

об’єднання давньоруських земель навколо князівського престолу в Києві. Важкий

шлях пройшла Україна, щоб здобути незалежність і соборність  своїх земель.

Україна  –  рідний край, земля з багатовіковою історією, мальовничою природою,

чарівною піснею, працелюбними, мудрими й талановитими людьми.

Ведуча. 2. Україна! Перед нами постають безкраї пшеничні лани, блакитне небо, могутня річка Дніпро, перші князі Київської Русі, визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького, перший Президент Української Народної Республіки Михайло Грушевський. Усе це українські образи, створені століттями, наша з вами історія. У кожного народу свій шлях розвитку, свій шлях до щастя, до само визнання. Для українського народу він був довгим і тернистим.

Ведуча  1.  Україна! Край наш рідний! Золота чарівна сторона! Земле твоя рястом уквітчана, зелом закосичена. Від скіфів, від часів Київської русі І запорозької Січі бере витоки наш родовід. Віками наш народ протистояв ворогам, віками виховував своє прагнення до свободи і незалежності, гартував свою волю, щоб боронити рідну землю.       Ідея соборності бере свій початок від об’єднання давньоруських земель навколо князівського престолу в Києві. Важкий шлях пройшла Україна, щоб здобути незалежність і соборність своїх земель.

 Інсценізація

Виходить дівчина -Західна Україна :

Я – Західна Україна! 
Горджуся й радію, 
Що рідною мовою  я володію,
Шевченковим словом   умію писати
Слова мелодійні    і   вірші складати.

З іншого боку  виходить дівчина-Східна Україна

Я – Східна Україна!
Де все мені в радість:
Ліси і садки.
Озера й річки,
І глибокі ставки,
Лани неосяжні,
І гори, й долини,
Цвіт білосніжний
У лузі калини.
В душі моїй солодко   грає сопілка,
Бо я з України,
Бо я - українка!

Західна Україна (з гордістю)Бо я-з України. Бо – я – Українка!

До дівчат підходить мати-Україна

Одна Батьківщина, і двох не буває,
Місця, де родилися, завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті.

Мати Україна до доньок

Обніміться ж ,доні, мої,

Молю вас, благаю!

І ніяка чорна сила

Вас не роз’єднає!

Ведуча 2.  Соборність України - одна з важливих тем історії України. Для українського

народу, віками позбавленого своєї власної державності та розірваного на частини між сусідніми країнами, дана проблема завжди була особливо болючою й неймовірно складною.

Слово «соборність» включає в себе єдність і згуртованість. У слові

«соборність» ми чуємо слово «собор». Ще великий український класик Олесь

Гончар закликав: «Бережіть собори душ наших!».

Поняття «Соборність» з'явилось у нашому науковому й політичному лексиконі

порівняно недавно. Вона не є явищем лише суто українським. Це загальна, органічна ознака будь-якої нації - неодмінна умова її розвитку та процвітання. Вона означає, по-перше, об'єднання в одне державне ціле всіх земель, які заселяє конкретна нація на суцільній території. По-друге, духовну консолідацію всього населення країни, єдність усіх її громадян, незалежно від їхньої національності. Нарешті, соборність невіддільна від досягнення реальної державності, забезпечення справжнього суверенітету й незалежності народу, побудови процвітаючої демократичної національної держави.

Ведуча 1. Ідея соборності стала загальнонаціональною мрією, невід'ємною

частиною всіх   українських визвольних програм наступного періоду. Величезні жертви, віддані на вівтар волі та незалежності, навчили українських патріотів всюди, куди б закинула їх доля, бачити в своїх мріях і боротися за єдину соборну, вільну та незалежну      Україну.

Учень
Тобі, Україно, мій мужній народе,

Складаю я пісню святої свободи

Усі мої сили і душу широку

Й життя я віддам до останнього кроку

Аби ти щаслива була, Україно,

Моя Батьківщино!

Учениця:

Велична і свята, моя ти Україно,

лише тобі карать нас і судить

Нам берегти тебе, Соборну і єдину

І нам твою історію творить.         

Ведуча 2.   У січні 1918 року була проголошена Українська народна республіка (УНР), а на територіях, які входили до складу Австроугорської Імперії, утворилася Західноукраїнська Народна Республіка.
Євген Петрушевич, Євген Левицький, Кость Левицький, Семен Вітик - одні з перших виступили з ідеєю соборності України. На їх думку, ця дія відповідала б найвищому ідеалові української нації. У численних їх промовах відкрито пропагувались ідеї злуки всіх українських земель. 9 жовтня 1918 р. на засіданні  австрійського парламенту майбутній глава уряду ЗУНР К.Левицький висловив загальне прагнення галицького народу до Києва. 20 жовтня 1918 р. на багатотисячній  маніфестації у Львові відомий західноукраїнський політичний і громадський діяч С.Вітик закликав до негайної злуки з Великою Україною. Підвищений інтерес до соборності серед громадсько-політичних діячів Галичини був невипадковий. Передбачаючи швидкий занепад Австро-Угорщини, українці боялися,  щоб Галичина не відійшла до складу Польщі. Тому 18-19 жовтня 1918 р. у Львові відбувся з'їзд політичних і громадських діячів українських земель у складі

Австро-Угорської імперії, на якому було створено Українську Національну Раду. З'їзд від імені Ради видав постанову, яка окреслювала українську етнічну  територію в Австрії та зазначала, що "...ця українська національна територія стає українською державою". На жаль, така заява не мала практичного значення,  і важлива лише як вияв політичної думки і волі українців Галичини.

У грудні 1918 року лідери двох новоутворених держав у місті Фастові підписали

договір про маючу наступити злуку обох українських держав в одну державну одиницю. Цей договір був урочисто проголошений у м.Києві на Софійській площі 22 січня 1919 року як злука УНР і ЗУНР. Той день увійшов у історію як День соборності України.

Ведуча 1. Проте втримати незалежність та єдність України за того періоду не судилось.

Через кілька місяців після того, як було проголошено про утворення єдиної Української Народної Республіки, більшовики захопили Київ, Східну Галичину окупувала Польща, а Закарпаття - Чехословаччина.

Ідея соборності постійно жила у мріях українців. Святкуючи День Соборності   22 січня 1990 року, мільйони тоді радянських українців стали з синьо-жовтими прапорами у живий ланцюг від Харкова до Львова та Івано-Франківська, аби маніфестувати духовну єдність мешканців «сходу» і «заходу» України як запоруку існування єдиної, соборної і лише в соборності сущої демократичної України. У розмаї жовто-синіх знамен творився переддень незалежності, а вже незабаром Україна стала вільною, проголосивши 24 серпня 1991 року Акт незалежності. Однак, прийнятий Акт не був наділений відповідною юридичною силою, й Україна впродовж більш ніж трьох місяців залишалася невизнаною державою світу. Ситуацію потрібно було змінювати у такий юридичний спосіб, який би не викликав жодних сумнівів у світової спільноти щодо легітимізації проголошення незалежності України та сприяв визнанню міжнародної правосуб'єктивності нашої держави.

Але незалежність України не була нам подарована. За неї боролися, а   часто і   віддавали свої життя тисячі українців. І це не лише десь там, у далекому XVII ст. За незалежність України боролися і в ХХ ст.. Це були українці яких радянська влада за їхні переконання на десятки років кидала до тюрем, концтаборів, гнала на заслання. Але без їхньої боротьби сьогодні, можливо, не було б   і     незалежної            України

Учениця.
Нехай ніхто не половинить,

Твоїх земель не розтина,

Бо ти єдина, Україно,

Бо ти на всіх у нас одна.

Одна від Заходу й до Сходу

Володарка земель і вод –

Ніхто не ділить хай народу,

Бо не поділиться народ.

І козаки, й стрільці січові

За тебе гинули в полях.

У небесах сузір'я Лева

Нам світить на Чумацький Шлях

Стражденна чаєчко-небого,

Єдині два твої крила.

Виходим, нене, у дорогу,

Аби ти вільною була.

Нехай ніхто не половинить

Твоїх земель, не розтина,

Бо ти єдина, Україно,

Бо ти на світі в нас одна.

Ведуча 2.   Здавалося б, нарешті ми отримали те, заради чого сотні років відчайдушно боролися й гинули мільйони наших предків, щоб отримати таку бажану свободу. часи, коли вже жодна з країн світу не може нам диктувати свої правила. А ще Україна понад усе прагне до миру, спокою. Сьогодні їй знову приходиться боротися за свою єдність, волю, правду. Наша держава опинилася сам-на-сам зі складними проблемами , які мусить вирішувати не хто інший, як її народ.    Листопад 2013 – лютий 2014 р. – «революція гідності». Ці події тривожать і не залишають байдужими жодного громадянина країни, і тому кожному з нас необхідно усвідомити за що боролися учасники Євромайдану і заради чого пожертвувала своїм життям «Небесна сотня».

Кровоточать рани наших сердець з приводу того, що відбувається на Сході нашої держави. Не висихають сльози на очах матерів, сини яких захищають єдність і незалежність рідної землі.  Але захист Батьківщини – це не тільки мужність, не тільки відданість, це ще і смерть.

Вшануймо хвилиною мовчання пам'ять героїв Небесної сотні, борців за свободу людей під час революції гідності, героїв, що полягли у боротьбі, захищаючи суверенітет, незалежність та територіальну цілісність нашої України. Вічна пам'ять героям, Вічна слава!

Хвилина мовчання

Учениця.

Рідна земле моя,

Я листок твій зелений

Пісня в шелесті Травень Промінь сонця в росі Я з грудей твоїх п'ю Україно, натхнення Я спішу до землі Що цвіте у красі.
Скільки світлих доріг Ти для мне відкрила До високих зірок у широкі поля У мені твоя кров У мені твоя сила Найдорожча з усіх рідна земле      моя!

Ведуча 1.   Ніби звертаючись до нас, один з творців Акту Злуки, державний секретар ЗУНР  Лонгин Цегельський говорив про день 22 січня: "Це така дата, що її вивчати

будуть напам'ять українські діти грядущих поколінь побіч таких дат, як дата

Хрещення Русі, як битва над Калкою, як битва під Полтавою або зруйнування

Січі". Його слова стали справді пророчими.  22 січня 1973 року в Чорткові на Тернопіллі гурт молоді під орудою Володимира Мармуса вивісив жовто-блакитні прапори (за що хлопців ув'язнили в радянському  концтаборі). 22 січня 1978 р. на знак протесту проти російської окупації біля могили Тараса Шевченка в Каневі спалив себе Олекса Гірник із Калуша.

22 січня 1990  року сотні тисяч українців узялися за руки, утворивши "живий ланцюг" від Києва до Львова, на згадку про проголошення Акту Соборності.

Віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною.  Плекаймо все, що працює на ідею загальнонаціональної єдності.

Ведуча 2. Соборність – це символ.Символ боротьби за волю,  Порозуміння між людьми…часточка надії і віри у майбутнє.

Учень.
Немає єдності у нас,

То наша головна провина

За весь неволі довгий час.

Не розчаровуйсь в Україні,

А розумій її печаль.

 Що робиш ти для неї нині

- У себе спершу запитай.

                                                
Не розчаровуйсь в Україні

Вона - свята, а грішні - ми.

В її недолі часто винні

Її ж бо дочки і сини.

Звучить  пісня про Україну