Урок 19
Тема Священна
Римська імперія
Мета: Сформувати уявлення учнів про становлення Священної
Римської імперії; створити умови для розуміння причин «наступу на Схід»;
розглянути діяльність рицарських орденів; установити зв’язок між політикою
християнської церкви та розвитком держав; охарактеризувати відносини
імператорів із папством; розвивати вміння порівнювати світові імперії та
висловлювати власну думку щодо «наступу на Схід».
Виховувати шанобливе ставлення до
історії інших країн і народів.
Обладнання: Підручник, роздавальний матеріал.
Тип уроку: Вивчення нового
матеріалу.
Основні поняття Священна Римська імперія,
«піти до Каносси», Тевтонський (Німецький) орден, курфюрсти, кантон, «Золота булла», рейхстаг, ландтаг.
Основні дати та події: 911 р. — утворення Німецького
королівства, 962 р. утворення Священної
Римської імперії, 1291 р. — підписання «Вічного союзу» й утворення Швейцарії,
1356 р. — «Золота булла»
Хід уроку
I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ. Учитель оголошує
тему і мету уроку.
II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ
Завдання і
запитання.
Визначте, які з перелічених понять,
назв та імен належать до історії Англії, а які до історії Франції.
1) Парламент, 2) Жакерія, 3) Жанна д’Арк, 4) Річард
Левове Серце, 5) Уот Тайлер, 6) сакси, 7) Париж, 8) Філіпп ІV Красивий, 9)
Лондон, 10) «Книга страшного суду», 11) Плантагенети, 12) Генеральні штати,
Відповідь: Англія — 1, 4, 5, 6, 9, 10, 11; Франція —
2, 3, 7, 8, 12
Запитання.
1. Якими
були основні напрями
політики французьких і
англійських монархів в
ХІІ - Хv ст?
2. Назвіть
причини столітньої війни?
3. Що таке «
Генеральні штати»?
4. Охарактеризуйте правління
Генріха Плантагенета в
Англії?
III.ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
План вивчення нового матеріалу.
1. Утворення Священної Римської імперії.
2. Імперія і папство. Італійська політика
німецьких імператорів.
3. Німецький «наступ на Схід».
4. Утворення
Швейцарського союзу. Німеччина в ХIV—ХV ст.
Проблемне питання
Чи означало «піти до Каносси» для імператора Генріха
ІV «здатися на милість переможця»?
Розповідь учителя. 1.Утворення Священної Римської імперії
Імперія Карла Великого була поділена у 842 р. Верденською
угодою між його спадкоємцями. Землі, на яких виникло Німецьке королівство,
відійшли Людвігу Німецькому. На той час ці землі не були єдиною державою, а
складалися з окремих герцогств (Швабії (Алеманії), Баварії, Франковії та
Саксонії), які ворогували одне з одним.
Крім внутрішніх проблем, існували ще й зовнішні
загрози. Якщо з навалою вікінгів німецькі князі ще могли впоратися, то в Х ст.
зі сходу прийшла нова загроза — мадяри (угорці). Першою від ударів войовничих
мадярів загинула Велика Моравія, потім вони почали нападати на німецькі землі.
Це спонукало німецькі герцогства об’єднатися. У 919 р. королем Східного
Франкського королівства було проголошено саксонського герцога Генріха І
Птахолова. Від цього часу і починається історія Німецького королівства.
Спочатку Генріх І навів лад усередині держави,
припинивши міжусобні війни, придушивши повстання герцогів Швабії та Баварії, і
приєднав Лотарингію, після чого його визнали практично всі герцоги. Для
боротьби з угорцями почали будуватися бурги (невеличкі фортеці) та була
створена важка рицарська кіннота. Ще одним напрямком зовнішньої політики
Генріха І стали полабські слов’яни, землі яких він почав захоплювати.
Син Генріха І Оттон І (936—973 рр.) продовжив справу
батька й у 955 р. завдав нищівної поразки мадярам у битві на річці Лех поблизу
міста Аугсбурга (Баварія). Після цього вони припинили набіги на німецькі землі.
Усередині держави королю знову довелося боротися зі свавільними герцогами.
Оттон І мріяв відновити державу Карла Великого. Він коронувався в місті Ахені,
щоб підкреслити значення королівської влади.
У ці часи папська влада в Італії зазнала сильних
утисків із боку місцевих феодалів, і Папа Римський Іоанн ІІ звернувся по
допомогу до Оттона І. У 961 р. німецький король із військами вирушив до Італії
та захопив Ломбардію (Північну Італію). Не зустрічаючи опору, він узяв Рим і
повернув владу Папі Римському. У 962 р. в соборі св. Петра в Римі Папа Римський
Іоанн ХІІ коронував Оттона І як імператора. Таким чином Римська імперія була
відновлена, проте вона постала вже в іншому вигляді. Оттон І видав Римському
Папі документ, який підтверджував його права на володіння Папською областю.
(Хоча Папа Римський і не надав значення цьому документу, вважаючи, що влада
Папи від Бога, проте в майбутньому ця подія відіграла важливу роль.)
Так виникла Німецька імперія, яка наприкінці XII ст.
стала називатися Священною Римською імперією. До її складу входили землі
Німеччини, Північна й частково Центральна Італія, деякі слов’янські землі,
частина Південної Франції та Бургундія.
Метод «Акваріум»
Опрацюйте матеріал карток і боротьба імператорів із римськими папами (І
група), «наступ на Схід» (ІІ група).
Картка № 1
БОРОТЬБА ІМПЕРАТОРІВ ІЗ РИМСЬКИМИ ПАПАМИ
Імператори призначали й затверджували єпископів та
абатів (інвеститура);
середина ХІ ст. — претензії пап на право інвеститури;
Папа Римський Григорій VІІ заборонив світській владі
втручатися в церковні справи. Імператор Генріх ІV виступив проти цього;
Григорій VІІ відлучив німецького імператора від церкви
та звільнив його підданих від васальної клятви, у результаті чого князі та
герцоги підняли повстання проти імператора;
1077 р. — імператор подався до Північної Італії з
каяттям до Папи, який зняв із нього відлучення (виник вислів «піти до
Каносси»);
Генріх ІV повернувся до Німеччини й організував
переобрання Григорія VІІ;
1122 р. — Вормський конкордат (імператор Генріх V
визнав за римськими папами виключне право на інвеституру);
конфлікт імператора Фрідріха І Барбаросси з Папою
Александром ІІІ (похід імператора до Північної Італії та поразка біля Мілана,
війна проти Ломбардської ліги);
конфлікт Фрідріха ІІ з Папою Григорієм ІХ;
боротьба німецьких імператорів із римськими папами
стала однією з причин розпаду Священної Римської імперії.
Запитання до І групи
1) Чому імператори сперечалися з папами
римськими?
2) Кого підтримували німецькі герцоги?
3) Що
означає вислів « Піти
в Каноссу «?
4. Що
таке Вормський конкордат?
Картка № 2
«НАСТУП НА СХІД»
Полабія Прибалтика Помор’я Подунав’я Русь;
Німецькі феодали постійно
намагалися розширити свої володіння за рахунок земель західних слов’ян, у
результаті чого навіть виник вислів — «наступ на Схід», який символізував
прагнення просуватися на Схід за будь-яку ціну.
До сфери уваги німецьких феодалів потрапили слов’янські
держави Польща, Чехія, Угорщина та Русь — від них чекали васальної залежності.
А на узбережжі Балтійського моря та в межи¬річчі Ельби й Одеру проживали
західнослов’янські племена, які не мали власної державності. Проте вони чинили
опір німецькому наступу та поширенню християнства. Одні з перших спроб
підкорення зробили Генріх І та Оттон І у Х ст., але слов’яни відбили цей
наступ.
Наступний наступ починається в середині ХІІ ст. Під
час Другого хрестового походу в 1147 р. герцог Саксонії і Баварії Генріх Лев із
дозволу та благословення Папи Римського направив свої війська в землі слов’ян.
Незважаючи на відчайдушний опір, полабські слов’яни були підкорені.
Насту пздійснювався під гаслом навернення
язичників до християнства;
початок — походи Генріха І Птахолова на полабських
слов’ян;
ХІІ ст. — хрестові походи на схід від Ельби (утворення
Мекленбурзького герцогства);
ХІІІ ст. — на землях лютичів утворено маркграфство
Брандербурзьке;
утворення Австрійського герцогства в Середньому
Подунав’ї;
1202 р. — створення Ордену мечоносців — похід на
Східну Прибалтику;
Тевтонський (Німецький) орден — підкорення Пруссії;
1237 р. — об’єднання Ордену мечоносців і Тевтонського
ордену в Лівонський орден;
1242 р. — «Льодове побоїще» (битва на Чудському озері,
у якій руські війська на чолі з Олександром Невським розбили рицарів);
1410 р. — Грюнвальдська битва (розгром армії рицарів
польсько-литовсько-руськими військами);
припинення «наступу на Схід».
Запитання до ІІ групи
1) Чому саме на Схід просувалися німецькі
рицарі?
2) Який привід використовували для
підкорення земель на Сході?
3) Коли
відбулася битва на
Чудському озері?
4) Як
ставилися Полабські Слов’яни до
німецьких підкорювачів?
4. Утворення Швейцарського союзу. Німеччина в
ХIV—ХV ст.
Розповідь учителя.
Наприкінці XIII ст. Священна Римська імперія
залишалася найбільшою країною Західної Європи, хоча й була роздроблена на
окремі територіальні володіння. Ослаблення імперії поклало початок виникненню
нової держави Швейцарського союзу, що утворився в гірських долинах Альп.
У IV—V ст. територію нинішньої Швейцарії захопили
німецькі племена алеманнів і бургундів. Від IV ст. на територію сучасної
Швейцарії проникає християнство. У 774 р. після перемоги Карла Великого над
лангобардами Гельвеція землі в Альпах увійшли до складу королівства франків, й
у VIII—IX ст. перебували під владою Карла Великого та його наступників. Після
занепаду імперії Каролінгів території були захоплені швабськими герцогами в Х
ст., але ті не змогли утримати їх під своєю владою, і регіон розпався на окремі
феодальні володіння. У ХІІ—XІІІ ст. робилися спроби їх об’єднання під владою
великих феодалів, але всі зусилля були марними — кантони (області) відстоювали
свої права. У 1264 р. панівне становище у східній Швейцарії завоювали
Габсбурги, на заході закріпилися графи Савойські.
У 1291 р. кантони трьох альпійських земель — Швіц
(звідси — Швейцарія), Урі та Унтервальдена — уклали між собою постійний оборонний
союз і підписали договір, відомий як «Вічний союз», щоб спільно протистояти
спробам імператора Рудольфа І Габсбурга (1273—1291 рр.) підкорити їх. Рудольф І
та інші імператори намагалися об’єднати всі землі імперії, крім того, через ці
кантони проходив перевал Готхард, який зв’язував Німеччину з Італією. У 1315 р.
швейцарське селянське військо розгромило кінних рицарів Габсбургів біля гори
Моргартен. У 1415—1513 рр. відбувається період «героїчного віку» швейцарської
історії — територія конфедерації розширилася (було створено п’ять нових
округів). Але знадобилося ще кілька перемог, щоб у 1499 р. Швейцарський союз
здобув автономію. Формально Швейцарський союз залишався у складі Священної
Римської імперії, хоча насправді був суверенною державою. Остаточне юридичне
оформлення Швейцарського союзу як незалежної держави відбулося лише в 1648 р. У
1513—1798 рр. Швейцарія стала конфедерацією 13 округів (кантонів).
Спочатку Швейцарський союз об’єднував повністю
незалежні кантони, які самостійно приймали власні рішення. Постійного
центрального органу не існувало: періодично скликалися загальносоюзні сейми, де
право голосу мали тільки повноправні округи. Загальносоюзних адміністрації,
армії та фінансів також не було, і таке становище зберігалося аж до Французької
революції. Пізніше починають оформлюватися й органи управління Швейцарської
конфедерації.
У 1254 р. помер останній імператор із династії
Штауфенів, не залишивши спадкоємця, і близько 20 років, до 1273 р., Німеччина
переживала період боротьби за владу. Священна Римська імперія розпалася на
сотню різних територій — величезних володінь курфюрстів і маленьких графств,
земель духовних феодалів і вільних міст. Разом із тим період міжцарів’я
приводив до занепаду торгівлі та ремесел, феодальні війни знищували села й
міста, гинули селяни та міщани. З одного боку, німецькі феодали прагнули
незалежності, із другого, — була необхідна сила, яка підтримуватиме порядок.
Саме у ці часи склався порядок, коли імператора
обирали сім наймогутніших князів імперії, які називалися курфюрстами. За
імперський трон боролися представники з родин Габсбургів і Люксембургів. У 1273
р. імператором було обрано Рудольфа І Габсбурга, який швидко збагатів та
заснував найбільше в Німеччині Австрійське герцогство. У середині ХІV ст.
імператором було обрано представника Люксембургів — чеського короля Карла ІV
(1347—1378 рр.). Імператор більше уваги приділяв своїм землям і вирішив
закріпити існуючий лад, видавши в 1356 р. «Золоту буллу», яка підтверджувала
старі привілеї та надавала нові: імператора обирали сім курфюрстів
(князів-виборців), що отримували величезну владу (могли мати власну армію,
карбувати монету, вершити суд, вести війни, мати власні ландтаги тощо).
У 1438 р. на троні знову опинилися Габсбурги,
представники династії яких правили Священною Римською імперією аж до 1806 р.
Поступово сформувалася система німецького права: права феодалів — «Золота
булла», права міст — магдебурзьке право, права селян — «Швабське дзеркало»,
«Саксонське дзеркало» та ін. Виникають і загальнонімецькі органи влади:
рейхстаг — один із органів центральної влади, до якого входили князі, рицарі,
представники імперських міст, духовенство — розв’язував тільки загальні
питання; ландтаги — збори представників від станів у князівствах (діяли на
місцях).
Почалися процеси утвердження централізованої держави,
але князі перешкоджали цьому розвитку, і шлях до єдиної держави розтягнувся аж
на п’ять століть.
Робота з
історичним джерелом. З
легенди про Вільгельма
Телля.
ІV Закріплення
нових знань.
Запитання.
1. У
якому році утворилося
Німецьке королівство?
2. Що
таке « Золота булла»?
3. Які
були причини боротьби
між німецькими імператорами
і папою римським?
4. Коли
і де утворився
Швейцарський союз?
Що означає
вислів « Похід на
Схід»?
V ПІДСУМКИ УРОКУ
Основні висновки
Священна Римська імперія відігравала
значну роль у житті Європи, впливаючи на політичні, економічні та культурні
процеси.
Разом із тим боротьба імператорів із папами римськими
стала причиною того, що Німеччина та Італія ще довгі роки залишалися
роздробленими.
Відповідь на проблемне питання
«Похід до Каносси» можна певною мірою вважати
тактичним ходом, тому що через деякий час імператор Генріх ІV повернувся до
Італії та захопив Рим.
VI.ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1.Підручник параграф 13,
скласти кросворд до
вивченої теми.
Немає коментарів:
Дописати коментар