Методичні рекомендації до проведення практичних занять з Історії у 5 класі

Вчителям історії

 

Методичні рекомендації

до проведення практичних занять  з історії.5 клас

В зв’язку переходом  до Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти ( 2011 р.) в  2013- 2014 навчальному році вчителі історії  розпочали викладання  за новою навчальною програмою з історії для учнів 5-9 класів (2012р. ).Особливістю  навчальної програми є те, що вперше в курсі вивчення історії  передбачені уроки практичної форми навчання. В практиці вчителів історії ще відсутній  достатній досвід з методики проведення таких уроків.

 Практичні заняття мають подвійну мету, з одного боку є способом вивчення нового матеріалу на основі оп­рацювання історичних джерел ,а з другого боку -  важливим засобом формування предметних умінь і навичок учнів. Враховуючи вікові можливостей учнів та історичний контекст, практичні заняття мають сприяти напрацюванню школярами навичок аналізу різних історичних джерел, розумінню ними важливості таких категорій, як час і простір, зміни та безперервність, причини і наслідки, значущість подій та про­цесів, культурна різноманітність, важливість доказів і можливість різних інтерпрета­цій. Відповідно до методики проведення, то кожне практичне за­няття  відповідає певній темі і передбачає переважно самостійну роботу учнів над окремими питаннями теми з використанням різноманітних джерел знань (підручни­ки, довідкові матеріали, запитання і завдання, Інтернет-ресурси, фонди музеїв, місцеві історичні пам'ятки). Під час практичного заняття вчителю відводиться роль консультан­та. Матеріали до практичних занять і методичні реко­мендації щодо організації пізнавальної діяльності учнів подані в підручни­ках. Порядок проведення практичних занять та оцінювання їх результатів залишається в компетенції вчителя ( Методич­ні рекомендації  Міністерства освіти і науки (лист від 24.05.2013р. № 1/9-368 «Про організацію навчально-виховного процесу у 5-х класах загальноосвітніх навчальних закладів і вивчення базових дисциплін в основній школі»).

 Педагогіка  пояснює , що прак­тичне заняття — форма навчального заняття, при якій педагог організовує детальний розгляд учнями окремих теоретичних положень навчального предмета й формує вмін­ня та навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання учня­ми відповідно сформульованих завдань. На основі раніше отриманих знань і сформованих умінь школярі розв'язують пізнавальні задачі, представляють результати своєї творчої діяльності чи освоюють більш складні пізнавальні вміння вивчення історичного минуло­го (за О. Пометун).У 90-х роках К. Баханов у посібнику «Лабораторно- практичні роботи з історії України» запропонував для цієї форми навчального заняття термін «лабораторно-прак­тична робота» . Лабораторно-прак­тична робота — один з різновидів самостійної роботи уч­нів (метод навчання), суть якого полягає в самостійному дослідженні учнями історичних джерел за завданнями вчителя без попереднього вивчення цього матеріалу на уроці, або за допомогою підручника, виділенні необхідної інформації, її аналізі, систематизації та узагальненні. Таким чином, готуючись до проведення практич­них занять з історії, вчитель має опанувати й методику проведення лабораторно-практичних робіт, .яку потрібно адаптувати до вимог навчальної програ­ми з історії для 5 класу.

Алгоритми  організації та проведення практичної роботи :

·         визначення теми, мети, місця й дати проведення.. Програмою передбачено п'ять практичних занять, причому всі запропоновані в кінці розділів. Мож­ливий й інший час їх проведення — той, що його обрали автори підручників. Учитель, розробляючи календарно-тематичне планування, встановлює дати проведення від­повідних уроків;

·         попереднє проектування (моделювання) заняття.

 Добір історичних джерел, повідомлення випереджувальних завдань. Добираю­чи історичні джерела для опрацювання п'ятикласниками, потрібно враховувати:принципи науковості, наступності, поступового ускладнення, оптимальності, новизни, доступності й посильності. Учням необхідно пропонувати речові або візуальні історичні джерела, а писемні — за умови адаптації. Уривки текстів мають бути захоплюючими, емоційними, невели­кими за обсягом.  Водночас текст має зберегти сюжет, причиново-наслідкові зв'язки, авторські оцінні судження та інші важливі деталі.

Випереджувальні завдання для проведення деяких практичних занять дібрані авторами підручників, інші ж має підготувати вчитель. Повідомляючи дітям випереджу­вальні завдання, слід врахувати ви­моги щодо обсягу виконання домашніх завдань учнями п'ятого класу з усіх предметів (2,5 год.). Крім цього, пропонуючи випереджувальні завдання, що ви­магатимуть використання персонального комп'ютера, су­місної оргтехніки, бажано заздалегідь з'ясувати їх наяв­ність у дітей. Школярі, вдома яких немає комп'ютера, пристроїв для копіювання, друкування, не зможуть вико­нати поставлених педагогом завдань і відчуватимуть себе приниженими у порівнянні з однокласниками. Тому необхідно планувати  виконання завдань, які можуть виконувати всі учні. Випереджуваль­ні завдання потрібно диференціювати. Це зробить їх по­сильними для кожного учня, послужить критерієм об'єднання учнів у різнорівневі пари або групи на уроці.

·         Проведення практичного заняття .. Виходячи із мети практичних занять, зазначеної авторами навчальних програм, ці за­няття проводяться за структурою уроку вивчення нового матеріалу, формування умінь і навичок ( В. Мисан «Сучасний урок історії») . Оцінювання результатів навчальної діяльності учнів під час практичного заняття здійснюється на розсуд учителя, в тому числі і  доцільність повідомлення до­машнього завдання.

 

              Є сподівання, що впровадження нової форми занять з історії  підвищить інтерес учнів до вивчення предмета та допоможе фор­мувати передбачені навчальною програмою ключові та предметні компетентності.

                На даний час вчителям історії пропонуються орієнтовні розробки практичних занять з іс­торичної пропедевтики Островського В.В., укладені на основі підручника «Власов В. С. Історія України. (Вступ до історії): 5 кл.: під-руч. для загальноосвіт. навч. закл. / Віталій Власов. — К.: Генеза,2013. - 254 с» із журналу « Історія і суспільствознавство в школах України:  теорія та методика навчання» № 6,2013р..

 

Практичне заняття № 1.

ПРО ЩО МОЖНА ДОВІДАТИСЯ З СІМЕЙНОГО ФОТОАЛЬБОМУ

На уроці учні мають навчитися:

- пояснювати та застосовувати у власних висловлю­ваннях поняття «родинне дерево»;

- розповідати про історію своєї сім'ї, добирати інфор­мацію про минуле із сімейних фотографій;

- укладати своє родинне дерево;

- висловлювати міркування про значення сімейних фотографій для збереження пам'яті про минуле.

Тип уроку. Урок вивчення нового матеріалу, форму­вання умінь і навичок.

Навчально-методичне забезпечення. 1. Власов В. С. Іс­торія України. (Вступ до історії): 5 кл.: підруч. для загаль-ноосвіт. навч. закл. / Віталій Власов. — К.: Генеза, 2013. — 254 с». 2. Ілюстративний матеріал: зображення зразка ро­динного дерева, «дерев» відомих українських родин. 3. Дидактичні набори: макет незаповненого родинного де­рева, скопійований для кожного учня; клей-олівець; фло­мастери; маркери; кольорові олівці; ножиці; таблиці для проведення само- або взаємооцінювання.

Форма уроку. Практичне заняття.

КОМЕНТАРІ ДО ЕТАПІВ УРОКУ

Випереджувальне завдання.

Обов'язкове. Підготувати добірки фотопортретів та сюжетних фотографій найближчих родичів — батьків, братів, сестер, дідусів і бабусь та ін. (Якщо на уроці здійс­нюватиметься розрізання, наклеювання портретів на ро­динне дерево, варто зробити копії зображень: паперові або електронні.)

Вибіркове. Провести опитування дідусів, бабусь, бать­ків, старших братів, сестер і укласти невеликий (до 10 ре­чень) літопис родини.

Важливої Якщо в класі є діти з неповних сімей, діти-сироти, напівсироти, необхідно спланувати інше домашнє завдання та скоригувати хід уроку по-іншому.

І. Підготовчий етап (5-10 хв.)

1.  Організація робочих місць учнів, перевірка готов­ності класу до уроку.

Учитель перевіряє готовність класної кімнати та класу до уроку: комплектацію необхідного навчально-методич­ного забезпечення, присутність учнів. Педагог також ор­ганізовує робочі місця школярів, звіряючи наявність під­ручників, робочих зошитів чи зошитів з друкованою ос­новою, письмового приладдя тощо.

2.  Активізація пізнавальної діяльності учнів.

Методичні прийоми. Конкурс «Літопис моєї родини». Бесіда.

Алгоритм організації діяльності учителя. За умовами конкурсу «Літопис моєї родини» п'ятикласники повинні презентувати укладені вдома літописи своїх родин. На ви­конання завдання відводиться до 8 хвилин. (Згодом усі оповіді можна розмістити на стендах змінної експозиції класної кімнати.) Вислухавши повідомлення кількох уч­нів, педагог підбиває підсумки конкурсу, з'ясовує ро­зуміння учнями поняття «сім'я».

II. Основний етап (25—30 хв.)

1. Оголошення теми, мети, визначення завдань та очі­куваних результатів уроку; мотивація пізнавальної діяльності учнів.

Учитель повідомляє тему уроку, обговорює з учнями, використовуючи рубрику з підручника «На уроці навчи­теся», навчальні завдання та очікувані результати уроку. Добре, якщо діти висловлюватимуть свої побажання, які можна записати на дошці чи ватмані. Учитель доповнює перелік, відповідно до визначеної ним мета уроку.

2.  Опрацювання нового навчального матеріалу.

Зміст навчального матеріалу. Про що можна дізнатися з сімейного альбому? Родинне дерево.

Методичні прийоми. Словникова робота. Розповідь учителя. Робота з підручником: опрацювання ілюстрацій. Укладання родинного дерева. Опрацювання родинних фотографій. Взаємонавчання в парах, групах, колі. Бесіда.

Алгоритм організації діяльності учителя. Учитель про­понує учням розглянути фотографію родини Косачів-Дра-гоманових, поміщену на початку параграфа підручника. Діти колективно відповідають на запитання до світлини.

Далі педагог пояснює школярам значення поняття «ро­динне дерево». Пояснення стане зрозумілішим, коли на­ставник продемонструє для прикладу своє родинне дере­во, добірку «дерев» відомих українських родин. Для цього можна скористатися рубрикою «Інфографіка», що на Інтернет-сторінці «Україна incognita» газети «День» (доступ до ресурсу: http:// incognita .day.kiev.ua/infohraphics/), де поміщені родинні дерева Антоновичів, Липинських, Лисенків, Кульчицьких, Тобілевичів, Шептицьких. Демонс­трація завершується узагальнювальною бесідою.

Подальший сценарій уроку може мати кілька варіан­тів.

Варіант 1. Кожному п'ятикласникові роздаємо макет незаповненого родинного дерева. Працюючи індивідуаль­но або в парах, діти наклеюють на макета копії портретів: своїх і родичів. Під наклеєними світлинами роблять від­повідні підписи. Наставник консультує та контролює хід виконання завдання, спостерігає за дотриманням правил безпечного користування ножицями. Закінчивши роботу, учні демонструють виготовлені «дерева», кбментують під­писи. Згодом усі родинні дерева можна розмістити на стендах змінної експозиції класної кімнати.

Варіант 2. У випадку, коли в класі багато дітей з непов­них сімей, дітей-сиріт, напівсиріт, можна виготовляти «де­рева» історії України. Для цього кожному п'ятикласникові роздаємо макет незаповненого родинного дерева. Але за­мість фотопортретів родичів учні використовують малюн­ки, що відтворюють періоди українського минулого. Пра­цюючи індивідуально або в парах, діти наклеюють на ма­кет малюнки таким чином, щоб ближче до коріння дерева розташовувалися зображення, наприклад, трипільського чи давньослов'янського періодів, а на вершині — сучасної України. Під наклеєними ілюстраціями діти за допомогою вчителя роблять відповідні підписи. Наставник консультує та контролює хід виконання завдання, спостерігає за дотриманням правил безпечного користування ножиця­ми. Закінчивши роботу, учні демонструють укладені «де­рева», коментують підписи. Згодом можна створити єди­не дерево історії України і розмістити його на стенді пос­тійної експозиції класної кімнати.

Виконавши це завдання, п'ятикласники об'єднуються в три групи і обговорюють принесені з дому сюжетні фото­графії найближчих родичів — батьків, братів, сестер, ді­дусів і бабусь та ін. Відповідно до рекомендацій автора підручника група 1 опрацьовує фотографії дідусів та ба­бусь у дитячі роки, група 2 — батьків у дитячі роки, гру­па 3 — свої у дитячі роки. Кожна з груп готує відповіді на ті самі запитання. Проте можна запропонувати групам оп­рацювати й світлини усіх родичів. За такої умови варто визначити інший перелік питань. Наприклад, перша група відповідатиме на запитання, що стосуються зіставлення і порівняння зображень дитсадочків чи шкіл, друга — одя­гу, третя — іграшок та шкільного приладдя. Праця в гру­пах закінчується виступами доповідачів.

Опрацювання навчального матеріалу завершує узагальнювальна бесіда за запитанням «Про що можна дізна­тися з сімейного альбому? Що таке родинне дерево?»

3. Узагальнення і систематизація знань, формування вмінь та навичок учнів.

Методичні прийоми. Взаємонавчання в колі. Бесіда.

Алгоритм організації діяльності учителя. Для узагаль­нення і систематизації знань, формування умінь і навичок учитель використовує запитання та завдання, які дібрав самостійно або ті, що запропоновані в кінці параграфа підручника.

Орієнтовні запитання для узагальнення й систематизації

 

• Чому важливо знати своє походження?

• Що таке родинне дерево?

• Чому важливо знати своє родинне дерево?

• Про що можна довідатися з сімейного фотоальбому?

• Чи має підстави твердження, що історія народу – це історія наших родин?

•  Чи є родини, які живуть «поза історією»? Чому?

•  Як ви розумієте слова Тараса Шевченка, які він записав у щоденнику: «Історія мого життя є частиною історії моєї Батьківщини»?

III. Завершальний етап (5—10 хв.)

1.  Підбиття підсумків уроку.

Учитель пропонує п'ятикласникам висловити власні міркування про значення сімейних фотографій для збере­ження пам'яті про минуле.

2.  Мотивація та оцінювання пізнавальної діяльності учнів.

Учні проводять само- або взаємооцінювання пізнаваль­ної діяльності.

Орієнтовний приклад таблиці

для проведення само- або взаємооцінювання пізнавальної діяльності

 

Види пізнавальної діяльності	Бали оцінювання
	1	2	3
Виконання домашнього завдання
Взаємонавчання в колі
Взаємонавчання в парах
Взаємонавчання в групах
Загальна оцінка

3. Повідомлення та інструктаж домашнього завдання учнів.

 Опрацювати фотографії з рубрики під­ручника «Виконайте вдома», Підготувати відповіді на за­питання.

Практичне заняття № 2.

ЯКІ НАЙМЕНУВАННЯ В РІДНОМУ МІСТІ (СЕЛІ) НАГАДУЮТЬ ПРО МИНУЛЕ

На уроці учні мають навчитися:

- розповідати про те, як історики довідуються про ми­нулі часи на основі географічних, історичних та етногра­фічних назв;

- розповідати про походження назв рідних (найближ­чих) міст (селищ, сіл) і вулиць; назв рік, озер, ставків та урочищ рідного краю;

- наводити приклади назв рідної місцевості, за якими можна довідатися про минуле;

- висловлювати міркування про значення географіч­них, історичних, етнографічних назв для досліджень про минуле.

Тип уроку. Урок вивчення нового матеріалу, форму­вання умінь і навичок.

Форма уроку. Практичне заняття.

Навчально-методичне забезпечення. 1. Підручник. 2. Ілюстративний матеріал: картосхема міста (селища, села). 3. Дидактичні набори: уривки писемних джерел, таблиці для проведення само- або взаємооцінювання.

КОМЕНТАРІ ДО ЕТАПІВ УРОКУ

Випереджувальне завдання.

Обов'язкове. Підготувати повідомлення про походжен­ня назв рідних (найближчих) міст (селищ, сіл) і вулиць; назв рік, озер, ставків та урочищ рідного краю.

І. Підготовчий етап (5—10 хв.)

1.  Організація робочих місць учнів і готовності класу до уроку.

2.  Активізація пізнавальної діяльності учнів.

Методичні прийоми. Гра «Хто більше». Бесіда.

Алгоритм організації діяльності учителя. За умовами гри «Хто більше» п'ятикласники повинні по черзі назива­ти географічні об'єкти, назви яких містять корінь «дон- (дн-)». (Якщо вчитель працює в класі, де переважа­ють діти з високим рівнем навчальних досягнень, можна запропонувати перелічити назви міст України, що похо­дять від імен їхніх засновників або названих на честь ви­датних особистостей). Переможцем вважатиметься той. чия назва виявиться останньою. Підсумки гри підбиває узагальнювальна бесіда.

ІІ. Основний етап (25—30 хв.)

1.  Оголошення теми, мети, визначення завдань та очі­куваних результатів уроку; мотивація пізнавальної діяльності учнів.

Учитель повідомляє тему уроку, обговорює з учнями, використовуючи рубрику з підручника »На уроці навчи­теся», навчальні завдання та очікувані результати уроку. Добре, якщо діти висловлюватимуть свої побажання, які можна записати на дошці чи ватмані. Учитель доповнює перелік, відповідно до визначеної ним мсти уроку.

2.  Опрацювання нового навчального матеріалу.

Зміст навчального матеріалу. Які назви в моєму рідно­му місті (селі) нагадують про минуле?

Методичні прийоми. Робота з підручником: опрацю­вання ілюстрацій. Гра «Інтерв'ю». Опрацювання карто­схеми, уривків з писемних джерел. Укладання словників назв. Взаємонавчання в парах, групах, колі. Бесіда.

Алгоритм організації навчальної діяльності учителя. Учитель пропонує учням розглянути фотографії ярмарку в місті Києві та Вірменського собору в Львові, поміщені на початку параграфа підручника. Діти колективно від­повідають на запитання до світлин.

Далі школярі мовчки або вголос читають текст парагра­фа про походження назви вулиці Вірменської у місті Львів то міста Переяслав-Хмельницький. Про рівень сприйнят­тя прочитаного свідчитимуть відповіді па запитання педа­гога. Учитель також організовує опрацювання уривків з писемних джерел, у яких в йдеться про походження назв відомих міст України: Києва, Чернігова, Галича тощо.

Після цього доречно провести гра «Інтерв'ю». За умо­вами гри, вазємонавчаючись у парах, п'ятикласники обмі­нюються версіями виникнення назв своїх вулиць. По за­кінченні гравці розповідають про почуте під час Інтерв'ю­вання. Педагог доповнює їхні відповіді. Для унаочнення можна використати збільшену й скопійовану картосхему міста (села), що міститься в мережі Інтернет (наприклад, «Карти Google», «Яндекс. Карти» — Доступ до ресурсів: https://mарs.google.com.ua; http://maps.уаndex.uа). У та­кому випадку діти, розповідаючи про назви вулиць, зна­ходитимуть і показуватимуть їх розташування па схемі. Результати гри узагальнюємо бесідою.

Після бесіди учні об'єднуються в групи, з'ясовують й укладають словники походження назв своїх міст (селищ сіл); назв рік, озер, ставків та урочищ свого краю. Група 1 з'ясовує походження назв міст (селищ, сіл); група 2 —

озер, річок, урочищ; група 3 — провулків, майданів тощо. Роботу в групах організуємо відповідно до рекомендацій автора підручника. Завдання для взаємонавчання в групах можна розподілити по-іншому. Група 1 з'ясовує поход­ження географічних назв свого краю: група 2 — історич­них; група 3 — етнографічних. Праця в групах закінчуєть­ся виступами доповідачів.

Опрацювання навчальною матеріалу завершує узагальнювальна бесіда за запитанням «Які назви в моєму рідному місті (селі) нагадують про минуле?»

Орієнтовні запитання і завдання для перевірки рівня сприйняття тексту

• Поясніть походження назви вулиці Вірменської у місті Львові.

• В котрому столітті споруджено Вірменським собор Успіння Богородиці у місті Львові? Ця подія відбулася раніше чи піз­ніше від часу поселений вірмен у Львові?

• Поясніть походження назви міста Переяслав-Хмельницький.

• Які пам'ятники Ви б установили у місті Переяслав-Хмельницькому? Поясніть свої міркування.

Орієнтовний добір уривків та запитань для існування походження наїв відомих міст України

«...І були три брати: один {старшим] на ймення Кий, а дру­гий – Щек, а третій - Хорив, і сестра їх - Либідь. Кий сидів на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щекавицею, а Хорив - на третій горі, через що і прозвана вона Хорицею. І збудували вони городок на честь свого старшого брата, й нарекли його _________...» (Повість минулих літ»)

«…За одним із переказів місто ______отримало назву на честь першого князя - Чорного. За іншим - назва міста пов'язана з ім'ям дочки цього князя. Ще інші перекази ка­жуть, що місто завдячує своїм іменням довколишнім темним, дрімучим, «чорним», лісам. Загалом, походження назви міста тлумачать чимало переказів...» («Вікіпедія»)

«...Один із перших дослідників історії міста _______намагав­ся вивести його назву від імені першого володаря і засновника. Наступні науковці пояснювали походження ймення міста від кельтського племені галатів; від пташки галки; від слова «гал», що означає «чорний»; від слова «гапьс», що значить «сіль»; від слова "галиця» — «змія». Сьогодні існує багато думок щодо походження назви міста. Кожна з них має право на життя...» (Романюк Надія. «Походження назви міста Галича)

• Прочитайте уривок.

•  Запишіть назву міста, про походження назви якого йдеть­ся в уривку. Поділіться своїми міркуваннями з приводу прочи­таного.

• Назвіть версію, яка є спільною у переказах, легендах та наукових розвідках про походження назв відомих міст Украї­ни.

• Пригадайте, назви яких сучасних міст України походять від імен їхніх засновників або відомих діячів.

 

Орієнтовний приклад словника назв історико-географічних об'єктів рідного краю

Вулиця Михайла Грушевського - вулиця, на­звана на честь «батька» української історії.

Карпати - система гір, назва яких, імовірно, походить від польського слова «карпа», що означає «нерівності, камін­ня, стовбури або коріння».

Несамовите - озеро, назва якого походить від слова «несамовитий», що означає «нестримний», «нездатний від­повідати за свої вчинки».

Рівне - місто, назва якого походить від особливостей по­верхні його місця розташування.

Тернопіль - місто, назва якого походить від поєднання прізвища його засновника, польського магната Яна Тарновського, та грецького слова «поліс», що означає «місто».

Чорний Потік — річка, назва якої походить від кольору каміння, що лежить у воді.

Щекавиця - гора, названа на честь Щека із княжої династії Києвичів.

3. Узагальнення й систематизація знань, формування вмінь та навичок учнів.

Методичні прийоми. Взаємонавчання в колі. Бесіда.

Алгоритм організації навчальної діяльності учителя. Для узагальнення і систематизації знань, формування умінь і навичок учитель використовує запитання та за­вдання, запропоновані в кінці параграфа підручника. Можна виконати завдання із робочого зошита з друкова­ною основою.

ІІІ. Завершальний етап (5-10 хв.)

1.  Підбиття підсумків уроку.

Учитель пропонує п'ятикласникам висловити власні міркування про значення географічних, Історичних, етно­графічних назв для досліджень про минуле.

2.  Мотивація та оцінювання пізнавальної діяльності учнів.

Учні проводять само- або взаємооцінювання пізнаваль­ної діяльності.

3.  Повідомлення та інструктаж домашнього завдання учнів.

 Виконати завдання з рубрики підручника «Виконайте вдома». Підготувати відповіді на запитання.

Практичне заняття № 3.

ПРО ЩО І ПРО КОГО РОЗПОВІДАЄ ІСТОРІЯ РІДНОГО КРАЮ

На уроці учні мають навчитися:

- розповідати про визначні події та відомих діячів іс­торії рідного краю;

и добирати інформацію про визначні події та відомих діячів історії рідного краю;

- наводити приклади увічнення пам'яті про визначні історичні події та відомих діячів рідного краю в пам'ят­никах, пам'ятних дошках, знаках тощо;

- висловлювати особисте ставлення до найвідоміших подій та видатних діячів історії рідного краю.

Тип уроку. Урок вивчення нового матеріалу, форму­вання умінь і навичок.

Форма уроку. Практичне заняття.

Навчально-методичне забезпечення. 1. Підручник. 2. Ілюстративний матеріал: фотографії, інші зображення історичних споруд, пам'ятних місць, пам'ятників, знаків відомим подіям або діячам рідного краю. 3. Дидактичні на­бори: плани підготовки розповіді про історичну подію, діяча, аналізу легенди чи переказу; таблиці для проведен­ня само- або взаємооцінювання.

КОМЕНТАРІ ДО ЕТАПІВ УРОКУ

Випереджувальне завдання.

 Підготувати (вибірково): повідомлення про відомі події чи видатних діячів історії рідного краю; добірки легенд і переказів про них; фотографії чи інші зображення історичних споруд, пам'ятних місць, пам'ятників, знаків, присвячених відомим подіям або дія­чам рідного краю.

І. Підготовчий етап (5—10хв.)

1.  Організація робочих місць учнів і готовності класу до уроку.

2.  Активізація пізнавальної діяльності учнів.

Методичні прийоми. Гра "Історична абетка». Бесіда.

Алгоритм організації навчальної діяльності учителя. Для проведення гри «Історична абетка» на дошці велики­ми літерами записуємо або прикріплюємо друковану ук­раїнську абетку. Обираємо ведучого, який із заплющени­ми (зав'язаними) очима вказує на літеру, з якою будуть гратися. Коли літеру «визначено», діти впродовж трьох хвилин записують слова, що стосуються змісту поперед­нього розділу (імена, назви подій) і починаються на «виз­начену» літеру. Наприклад, на літеру «К»: Київ, Київська Русь, князь, купець, кочовик, козак, клейноди, кріпак, кобзар, Київський університет, колгоспник, Конституція. Виграє той, хто запише найбільше слів. Якщо випаде літе­ра, на яку слів небагато або й узагалі немає, ведучий «вибирає» іншу. Підсумки гри підбиває узагальнювальна бесіда.

ІІ. Основний етап (25—30 хв.)

1.  Оголошення теми, мети, визначення завдань та очі­куваних результатів уроку; мотивація пізнавальної діяльності учнів.

Учитель повідомляє тему уроку, обговорює з учнями. використовуючи рубрику з підручника «На уроці навчи­теся», навчальні завдання та очікувані результати уроку.

Добре, якщо діти висловлювати муть свої побажання, які можна записати на дошці чи ватмані. Учитель допов­нює перелік, відповідно до визначеної ним мети уроку.

2.  Опрацювання нового навчального матеріалу.

Зміст навчального матеріалу. Про що і про кого роз­повідає історія рідного краю?

Методичні прийоми. Словникова робота. Розповідь учителя. Робота з підручником: опрацювання ілюстрацій. Опрацювання текстів легенд, фотографій чи зображень споруд, пам'ятних місць, пам'ятників, знаків, що стосують­ся подій та постатей історії рідного краю. Укладання роз­повідей. Підготовка презентацій. Проведення екскурсії. Взаємонавчання в групах, колі. Бесіда.

Алгоритм організації діяльності учителя. Учитель про­понує учням опрацювати ілюстрації, вміщені на початку параграфа підручника, й підготувати відповіді на запитан­ня про необхідність увічнення історичних подій та поста­тей. Діти колективно відповідають на запитання до світ­лин.

Подальший сценарій уроку може мати кілька варіан­тів.

Варіант 1. Школярі, об'єднавшись у групи, готують роз­повіді про відображення подій та постатей історії рідного краю в легендах, спорудах, пам'ятних місцях, пам'ятни­ках, знаках. Група 1 обговорює фотографії або зображен­ня пам'ятників, пам'ятних місць, знаків чи споруд, пов'я­заних з іменами історичних діячів рідного краю, та готує розповідь за планом про одного з таких діячів. Група 2 об­говорює фотографії або зображення пам'ятників, пам'ят­них місць, знаків чи споруд, пов'язаних з історичними подіями рідного краю, та готує розповідь за планом про одну з таких подій. Група 3 обговорює за планом легенди, перекази, які бережуть історичну пам'ять про відомі події та видатних діячів рідного краю, та розповідає одну з та­ких легенд однокласникам. Педагог консультує та контро­лює хід виконання завдань. По завершенні п'ятикласники об'єднуються в коло і повідомляють про результати своєї роботи.

Варіант 2. Передбачає презентацію колективного міні-проекту «П'ять відомих подій (постатей) рідного краю». Над міні-проектом діти працюють упродовж вивчення розділу. Тож визначаємо тему проекту: «П'ять відомих... рідного краю» на першому уроці розділу. Учні об'єднують­ся у п'ять груп, кожна з яких добиратиме матеріал про одну подію чи одного діяча, пов'язаних з історією рідного краю. Матеріал має поєднувати фотографії, інші зобра­ження, легенди, перекази, літературні твори чи уривки тощо. На основі дібраного матеріалу групи готують елект­ронні презентації, виконані за допомогою програми Місгоsoft Office Power Point (до п'яти слайдів). Якщо вчи­тель не має можливості демонструвати електронні пре­зентації, можна запропонувати учням виготовити листів­ку або буклет, використавши програму Місгоsoft Office Рublisher. Під час уроку групи почергово розповідають про обрану подію (постать) рідного краю. Інші уважно слухають, ставлять уточнювальні запитання, висловлю­ють зауваження. Після розповідей і відповідей на запи­тання організовуємо голосування, що визначить рейтинг «п'яти відомих... рідного краю». Роботу завершує підсум­кова бесіда. Презентаційні листівки чи буклети вивішує­мо на стенди змінної експозиції класної кімнати.

Орієнтовний план підготовки розповіді про історичну подію,

діяча, або до аналізу легенди чи переказу

План розповіді про історичного діяча, увічненого пам'ятником.

1. Ким був Історичний діяч, якому споруджено пам'ятник?

2. Коли він жив?

3. У яких подіях брав участь або з якими подіями пов'язаний?

4. Чи вшановують діяча в інших місцях? Чому?

План розповіді про подію, увічнену пам'ятником.

1. Чим була зумовлена, копи та за яких обставин відбулася подія, якій присвячено пам'ятник {Якої події стосується пам'ятне місце або споруда, копи відбулася подія, пов'язана з нею, чим вона була спричинена)?

2. Якими були результати та наслідки події для нашого краю?

3. Хто брав участь у події з місцевих мешканців? Що відомо

про тих людей?

4. Чи вшановують подію в інших місцях? Чому?

План аналізу, легенди (переказу).

1. Яким історичним подіям чи постатям присвячено легенду?

2. Як утілено в легенді ставлення до вода (постаті)?

3. Навіщо було створено легенду?

Варіант 3. Для ознайомлення з подіями та постатями історії рідного краю можна організувати екскурсію до місцевого краєзнавчого (історичного) музею (за наяв­ності). Екскурсію проводимо відповідно до методичних рекомендацій до такого виду занять.

Методичні рекомендації до проведення навчальних екскурсій

Навчальні екскурсії проводяться у 5-6-х класах - по 3 ака­демічні години на день. Необхідною умовою організації навчаль­них екскурсій і навчальної практики є дотримання санітарно-гігієнічних вимог та техніки безпеки.

Навчальні екскурсії організовуються з метою формування в учнів уміння спостерігати за навколишнім світом, сприяння роз­витку наукового мислення, інтересу до вивченого матеріалу, оз­найомлення з культурно-суспільним надбанням нашого народу та людства, національними традиціями.

Екскурсії з учнями загальноосвітніх навчальних закладів мо­жуть мати різну дидактичну мету та об'єкти. Екскурсії можуть бути випереджувальними і проводитися напередодні вивчення но­вої теми; тематичними - для поліпшення розуміння учнями певної теми або розділу; комплексними, що охоплюють широке коло питань основ наук і проводяться наприкінці вивчення розділу або навчального року з метою узагальнення знань та вмінь.

До початку проведення кожної екскурсії вчителю слід добре вивчити об'єкт, ознайомитися зі спеціальною літературою за те­мою екскурсії, правильно спланувати її проведення. У плані про­ведення екскурсії слід передбачити мету та дидактичні завдання, послідовність огляду екскурсійного об'єкту, завдання для учнів (спільні, групові або індивідуальні), використання екскурсійного матеріалу для подальшої роботи тощо. Проведення екскурсій може здійснюватися як професійним екскурсоводом, так і без­посередньо вчителем.

Напередодні екскурсії вчитель має ознайомити школярів з пла­ном її проведення, поставити запитання, відповіді на які учні повин­ні дізнатися під час огляду. З метою підвищення зацікавленості школярів екскурсією, сприяння розвитку в них ініціативи та само­стійності можна запропонувати індивідуальні та групові завдання щодо вивчення окремих об'єктів, складання задач, збирання ко­лекційного матеріалу, підготовки звітних матеріалів. Обов'язко­вою умовою проведення екскурси є цільовий інструктаж учнів з техніки безпеки, правил поведінки під час переходу чи проїзду до місця екскурсії та її проведення відповідно до Положення про ор­ганізацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і закладах освіти (із змінами, внесеними згід­но з наказом Міністерства освіти і науки від 20. 11. 2006 р. № 782), затвердженого наказом Міністерства освіти України від 01.08.2001 р. №563 і зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20 листопада 2001 р. за № 969/6160.

Під час огляду екскурсійних об'єктів учні повинні спостерігати, робити замальовки, записувати необхідні відомості тощо.

Підбиття підсумків екскурсій може здійснюватися залежно від віку школярів у різних формах:

- бесіди, під час якої вчитель з'ясовує враження учнів від об'єкта, обговорює найважливіші етапи екскурсії;

- конференції, під час якої учні звітують про виконання зап­ропонованих раніше завдань (проектів);

- диспуту, під час якого учні висловлюють власну позицію щодо побаченого та почутого;

- виставки колекцій, стіннівок, малюнків, альбомів тощо.

Якщо екскурсію передбачено змістом навчальної програми, то вона обліковується на відповідних сторінках навчальних пред­метів класного журналу та може оцінюватися вчителем.

Усі інші навчальні екскурсії, їхній зміст і дата проведення облі­ковуються в класних журналах на спеціально відведених сторін­ках. Якщо тривалість навчальної екскурсії визначено більше однієї академічної години, то під час обліку в журналі поруч з темати­кою екскурси вказується в дужках відповідна кількість годин. Оці­нювання навчальних досягнень учнів за результатами таких екс­курсій здійснюється на розсуд учителя. (Методичні рекомендації щодо організації навчально-виховного процесу під час прове­дення навчальних екскурсій та навчальної практики учнів за­гальноосвітніх навчальних закладів / Лист Міністерства освіти і науки України № 1/9-61 від 06 лютого 2008 року [Електронний ресурс] // Доступ до ресурсу: www.mon.gov.ua )

Орієнтовні запитання й завдання для проведення екскурсії

до місцевого краєзнавчого (історичного) музею

- Запишіть повну назву місцевого краєзнавчого (історично­го) музею. Поясніть значення назви.

- Уважно розгляньте експонати запропонованої Вам експо­зиції.

- Уважно послухайте розповідь учителя (екскурсовода).

- Виокремте подію, що Вам найбільше запам'яталася. Опишіть її за планом:

1. Коли відбулася подія (рік)?

2. Де відбулася подія?

3. Хто брав участь в події?

4. Чим закінчилася подія?

5. Як ві­дображена подія в музейній експозиції?

- Виокремте історичну постать, яка Вам найбільше запам'я­талася. Опишіть її за планом:

1. У який час народилася і жила істо­рична особа?

2. У яких подіях брала участь історична особа?

3. Які цікаві факти розкривають життєпис історичної особи?

4. Яке зна­чення історичної особи для України?

5. Як розкрито життєпис істо­ричної особи в музейній експозиції?

- Сфотографуйте експонати, присвячені найцікавішим подіям чи життєписам відомих діячів історії Вашого краю.

6. Виготовте за допомогою програми Місгоsoft Office Рublisher чи іншої буклет, що розповідав би про експозицію краєзнавчого (історичного) музею Вашого краю. Презентуйте виготовлений буклет на одному з наступних уроків. Розмістіть його на стенді змінної експозиції Вашої класної кімнати.

Опрацювання навчального матеріалу завершує узагальнювальна бесіда за запитанням

«Про що і про кого розповідає історія рідного краю?»

4. Узагальнення і систематизація знань, формування вмінь та навичок учнів.

Методичні прийоми. Взаємонавчання в колі. Бесіда.

Алгоритм організації навчальної діяльності учителя. Для узагальнення Й систематизації знань, формування умінь і навичок учитель використовує запитання та за­вдання, які дібрав сам, або ті, що запропоновані в кінці па­раграфа підручника. Можна виконати завдання із робо­чого зошита з друкованою основою.

Орієнтовні запитання і завдання для узагальнення й система­тизації знань,

формування умінь і навичок

- Чи є у вашому рідному місті (селищі, селі) пам'ятники, пам'ятні місця чи споруди, пов'язані з історичними подіями?

- Розкажіть, що знаєте про ті події?

- Чи є у вашому рідному місті (селищі, селі) пам'ятники, пам'ятні місця чи споруди, пов'язані з іменами історичних діячів?

- Розкажіть, що знаєте про тих діячів?

- Які легенди, перекази бережуть історичну пам'ять про події (постаті) нашого рідного краю?

- Перекажіть легенду, що Вам особливо запам'яталася.

III. Завершальний етап (5—10 хв.)

1.  Підбиття підсумків уроку.

Учитель пропонує п'ятикласникам висловити особисте ставлення до найвідоміших подій та діячів історії рідного краю.

2.  Мотивація та оцінювання пізнавальної діяльності учнів.

Учні проводять само- або взаємооцінювання пізнаваль­ної діяльності.

3.  Повідомлення та інструктаж домашнього завдання учнів.

. Підготуватися до уроку контролю й ко­рекції навчальних досягнень.

 

 

 

Практичне заняття № 4.

ЯКІ ІСТОРИЧНІ ПАМ'ЯТКИ РІДНОГО КРАЮ РОЗПОВІДАЮТЬ ПРО МИНУЛЕ

На уроці учні мають навчитися:

- наводити приклади історико-культурних пам'яток рідного краю, за якими можна довідатися про минуле;

- пояснювати, як історико-культурні пам'ятки стають у пригоді історикам;

- складати розповідь про долю історико-культурних пам'яток рідного краю;

- висловлювати особистісні міркування про значення історико-культурних пам'яток у дослідженнях минулого рідного краю та потребу їх збереження.

Тип уроку. Урок вивчення нового матеріалу, форму­вання умінь і навичок.

Форма уроку. Практичне заняття.

Навчально-методичне забезпечення. 1. Підручник. 2. Ілюстративний матеріал: фотографії та інші зображен­ня історико-культурних пам'яток рідного краю. 3. Дидак­тичні набори: плани характеристики історико-культурної пам'ятки; таблиці для проведення само- або взаємооцінювання.

КОМЕНТАРІ ДО ЕТАПІВ УРОКУ

Випереджувальне завдання.

. Підготувати добірки зображень храмів, фортець, замків, палаців, парків, садів та інших історико-культурних пам'яток рідного краю та коротку розповідь про одну з пам'яток (на вибір).

I.  Підготовчий етап (5—10 хв.)

1.  Організація робочих місць учнів і готовності класу до уроку.

2.  Активізація пізнавальної діяльності учнів.

Методичні прийоми. Опрацювання ілюстрації. Бесіда.

Алгоритм організації навчальної діяльності учителя. Учитель демонструє учням зображення однієї з відомих історико-культурних пам'яток рідного краю. Діти повинні впізнати пам'ятку, розповісти її історію та пояснити, яким чином пам'ятка презентує рідний край в Україні. Підсум­ки підбиває узагальнювальна бесіда.

II. Основний етап (25—30 хв.)

1.  Оголошення теми, мети, визначення завдань та очі­куваних результатів уроку; мотивація пізнавальної діяльності учнів.

Учитель повідомляє тему уроку, обговорює з учнями, використовуючи рубрику з підручника «На уроці навчи­теся», навчальні завдання та очікувані результати уроку. Добре, якщо діти висловлюватимуть свої побажання, які можна записати на дошці чи ватмані. Учитель доповнює перелік, відповідно до визначеної ним мети уроку.

2.  Опрацювання нового навчального матеріалу.

Зміст навчального матеріалу. Які історичні пам'ятки мого міста (селища, села), рідного краю розповідають про минуле?

Методичні прийоми. Розповідь учителя. Робота з під­ручником: опрацювання ілюстрацій. Опрацювання текс­тів повідомлень, фотографій, інших зображень храмів, за­мків, фортець, палаців, садів і парків рідного краю. Укла­дання розповідей. Проведення екскурсії. Взаємонавчання в групах, колі. Бесіда.

Алгоритм організації навчальної діяльності учителя. Учитель пропонує учням опрацювати ілюстрації, подані на початку параграфа підручника, й підготувати відповіді на запитання про необхідність збереження історико-куль­турних пам'яток.

Далі школярі мовчки або вголос читають текст парагра­фа про Церкву Зішестя Святого Духа в с. Потеличі Жовківського району Львівської області та замок у селищі міського типу Меджибіж Летичівського району Хмельни­цької області. Щоб перевірити, наскільки глибоко діти сприйняли прочитане, учитель пропонує їм відповісти на запитання педагога.

Після цього проводимо гру «Реклама». За умовами гри, вазємонавчаючись у парах, п'ятикласники скласти текст реклами, плаката, буклета, що інформує гостей рідного міста (селища, села) про найвідомішу історико-культурну пам'ятку. По закінченні гравці «запрошують» одноклас­ників ознайомитися з пам'ятками. Педагог корегує від­повіді учнів. Для унаочнення можна використати дібрані дітьми зображення історико-культурних пам'яток, а та­кож скопійовану та збільшену картосхему міста (села), яку можна знайти в мережі Інтернет (наприклад, «Карти Google», «Яндекс. Карти». — Доступ до ресурсів: https:// maps.google.com.ua; http://maps.уаndех.ua). В такому ви­паду, учні, розповідаючи про пам'ятку, знаходитимуть місце її розташування на схемі. Підсумки гри завершує узагальнювальна бесіда.

Подальший сценарій уроку може мати кілька варіан­тів.

Варіант 1. Школярі, працюючи в групах, складають розповіді про храми, оборонні та палацові споруди, об'єкти садово-паркового мистецтва рідного краю. Гру­па 1 з'ясовує історію храмів своєї місцевості; група 2 — фортець, замків, палаців; група 3 — пам'яток садово-пар­кового мистецтва (за наявності). Педагог консультує уч­нів, контролює хід виконання завдань. Завершивши роботу, п'ятикласники об'єднуються в коло і повідомля­ють класові свої результати.

Варіант 2. Для ознайомлення з подіями та постатями історії рідного краю можна організувати екскурсію до місцевої (-их) історико-культурної (-их) пам'ятки (-ок) (за наявності). Екскурсія проводиться відповідно до методич­них рекомендацій до такого виду занять за умов дотри­мання правил техніки безпеки.

Опрацювання навчального матеріалу завершує уза­гальнювальна бесіда за запитанням «Які історичні пам'ят­ки мого міста (селища, села), рідного краю розповідають про минуле?»

Орієнтовний план характеристики історико-культурної пам'ятки

Варіант І

1. Коли і ким було споруджено/створено пам'ятку?

2. Що в ній найбільше вражає?

3. Як складалася доля пам'ятки?

Варіант 2

1. Назва історико-культурної пам'ятки___________________

2. Дата створення (рік, століття)

3. Автор (ім'я, прізвище) ____________________________

4. Опис зовнішнього (внутрішнього) вигляду______________

5. Історико-культурне значення ________________________

3. Узагальнення і систематизація знань, формування вмінь та навичок учнів.

Методичні прийоми. Взаємонавчання в колі. Бесіда.

Алгоритм організації діяльності учителя. Для узагаль­нення й систематизації знань, формування умінь і нави­чок учитель використовує запитання та завдання, подані в кінці параграфа підручника. Можна виконати завдання із робочого зошита з друкованою основою.

 

 

 

 

III. Завершальний етап (5—10 хв.)

1.  Підбиття підсумків уроку.

Учитель пропонує п'ятикласникам висловити власні міркування про значення історико-культурних пам'яток у дослідженнях минулого рідного краю та потребу їх збере­ження.

2.  Мотивація та оцінювання пізнавальної діяльності учнів.

Учні проводять само- або взаємооцінювання пізнаваль­ної діяльності.

3.  Повідомлення та інструктаж домашнього завдання учнів.

Переглянути матеріал останнього розділу підручника. Пригадати історико-культурні пам'ятки Ук­раїни, про які йшлося.

Практичне заняття № 5.

МОЯ УЯВНА ПОДОРОЖ ІСТОРИЧНИМИ МІСЦЯМИ УКРАЇНИ

На уроці учні мають навчитися:

■ наводити приклади найвідоміших історико-культур­них пам'яток України, за якими можна довідатися про ми­нуле;

■ пояснювати, як культурні пам'ятки стають у пригоді історикам;

■ складати розповідь про долю найвідоміших істори­ко-культурних пам'яток України;

■ висловлювати міркування про значення найвідомі­ших історико-культурних пам'яток у дослідженні минуло­го України та про потребу їх збереження.

Тип уроку. Урок вивчення нового матеріалу, форму­вання умінь і навичок.

Вид уроку. Практичне заняття.

Навчально-методичне забезпечення. 1. Підручник. 2. Ілюстративний матеріал: фотографії та інші зображен­ня історико-культурних пам'яток України. 3. Дидактичні набори: плани характеристики історико-культурної па­м'ятки; таблиці для проведення само- або взаємооціню­вання.

КОМЕНТАРІ ДО ЕТАПІВ УРОКУ

Випереджувальне завдання.

. Підготувати добірку ілюстрацій із зобра­женнями тих історико-культурних пам'яток України, про які йшлося на попередніх уроках.

I.  Підготовчий етап (5—10 хв.)

1.  Організація робочих місць учнів і готовності класу до уроку.

2.  Активізація пізнавальної діяльності учнів.

Методичні прийоми. Гра «Історичний аукціон». Бесіда.

Алгоритм організації навчальної діяльності учителя. Учитель пропонує дітям пограти в гру під умовною на­звою «Історичний аукціон». Ця гра навчає впізнавати ві­зуальні історичні джерела; співвідносити їх із відповідним періодом, характеризувати, розповідати, чітко висловлю­вати свою думку.

Організатором аукціону виступає учитель. Він готує «лот», що розігруватиметься: фотографію, ілюстрацію, картину, інші зображення відомої історико-культурної пам'ятки України. Педагог виставляє «предмет» на «про­даж» і пропонує учням розпочати «торги». Представники однієї команди називають речення, що описує запропоно­вану історико-культурну пам'ятку. Інша команда продов­жує, висловлюючи наступне речення-характеристику. Далі все відбувається по черзі. Виграє та команда, чия «пропозиція» залишиться без доповнень. Підсумки гри підбиває узагальнювальна бесіда.

II. Основний етап (25—30 хв.)

1.  Оголошення теми, мети, визначення завдань та очі­куваних результатів уроку; мотивація пізнавальної діяльності учнів.

Учитель повідомляє тему уроку, обговорює з учнями, використовуючи рубрику з підручника «На уроці навчи­теся», навчальні завдання та очікувані результати уроку. Добре, якщо діти висловлюватимуть свої побажання, які можна записати на дошці чи ватмані. Учитель доповнює перелік, відповідно до визначеної ним мети уроку.

2.  Опрацювання нового навчального матеріалу.

Зміст навчального матеріалу. Уявна подорож дітей іс­торичними місцями України.

Методичні прийоми. Розповідь учителя. Гра «Подорож історико-культурними місцями України». Робота з підруч­ником: опрацювання карти. Опрацювання зображень іс­торико-культурних пам'яток України, карти «Пам'ятки України». Взаємонавчання в групах, колі. Бесіда.

Алгоритм організації навчальної діяльності учителя. Учитель пропонує учням побавитися в гру «Подорож істо­рико-культурними місцями України». Для проведення гри треба заздалегідь дібрати ілюстрації із зображеннями всіх історико-культурних пам'яток, про які йшлося на попе­редніх заняттях. На великих аркушах креслимо таблиці для характеристики історико-культурних пам'яток. Та­кож потрібна настінна карта «Пам'ятки України», яку можна виготовити за зразком вміщеної в підручнику, те­матичному атласі або використавши інтернет-ресурси.

Під час уроку діти об'єднуються в 2 — 3 групи. Кожна з груп, користуючись картою, поданою в підручнику, по­винна знайти всі історико-культурні пам'ятки, про які йшлося на попередніх уроках; виписати назви місць їх розта­шування; схарактеризувати пам'ятки, заповнивши від­повідну таблицю.

Далі на учительському столі розкладаємо ілюстрації (зображеннями донизу), а на дошці вивішуємо карту «Пам'ятки України». Представники груп підходять до сто­лу, вибирають ілюстрацію і за допомогою наліпок при­кріплюють її на карті біля місця створення чи розташу­вання відповідної історико-культурної пам'ятки. Інші учасники груп за потреби консультують чи допомагають своїм представникам, а також демонструють заповнені таблиці; озвучують невеликі розповіді про пам'ятки. Пе­ремагає група, яка якісніше впоралася із завданнями.

Опрацювання навчального матеріалу завершує узагальнювальна бесіда.

Орієнтовні запитання, завдання й таблиці

для характеристики історико-культурної пам'ятки.

1. Роздивіться карту «Пам'ятки України».

2. Знайдіть на ній назви всіх історичко-культурних пам'яток, про які йшлося на попередніх уроках.

3. 3'ясуйте і запишіть їх місце розташування.

4. Підготуйте   розповіді   про  кожну   історико-культурну пам'ятку за планом, запропонованим учителем.

5. Заповніть таблицю.

 

 

 

 

№ з/п	Завдання	Характеристика історико-культурної пам’ятки
	Як називається пам’ятка
	Де розташовано пам’ятку?
	Коли створено пам’ятку?
	Ким створено пам’ятку?
	Якими словами чи словосполученнями можна розповісти про пам’ятку?
	Чим уславилася пам’ятка

 

3. Узагальнення і систематизація знань, формування вмінь та навичок учнів.

Методичні прийоми. Взаємонавчання в колі. Бесіда.

Алгоритм організації навчальної діяльності учителя. Для узагальнення і систематизації знань, формування умінь і навичок учитель організовує бесіду за запитання­ми: «Чому, подорожуючи, люди прагнуть передусім відві­дати історичні пам'ятки? Як знайомство з ними збагачує наш досвід?». Можна виконати завдання із робочого зо­шита з друкованою основою.

III. Завершальний етап (5—10 хв.)

1.  Підбиття підсумків уроку.

Учитель пропонує п'ятикласникам висловити мірку­вання про значення найвідоміших історико-культурних пам'яток у дослідженні минулого України та про потребу їх збереження.

2.  Мотивація та оцінювання пізнавальної діяльності учнів.

Учні проводять само- або взаємооцінювання пізнаваль­ної діяльності.

3.  Повідомлення та інструктаж домашнього завдання учнів.

. Підготуватися до уроку узагальнення й систематизації, знань, умінь і навичок.

ЛІТЕРАТУРА:

1.   Баханов К. О. Лабораторно-практичні роботи з історії України (методичний посібник для учителів) / К. О. Баха­нов. - К.: Генеза, 1996. - 208 с.

2.   Баханов К. О. Професійний довідник учителя історії/ К. О. Баханов. - X.: Вид. група «Основа», 2011. - 239[1] с.: табл. — (Серія «Професійний довідник»).

3.   Мисан В. О. Сучасний урок історії: навчально-методич­ний посібник / Віктор Мисан. — К.: Шк. світ, 2010. — 120 с. — (Бібліотека «Шкільного світу»).

4.   Навчальна програма з історії для 5 — 9 класів загальноосвітніх навчальних закладів / наказ Міністерства освіти і науки, мо­лоді та спорту України від 06.06. 2012 р. № 664 [Електронний ресурс]. — Доступ до ресурсу: www.mon.gov.ua.

5.  Пометун О. Методика навчання історії в школі / О. І. Пометун, Г. О. Фрейман. - К.: Генеза, 2005. - 328 с.

6. Островський В.  Практичні заняття з історичної пропедевтики: до підручника «Історія України» (Вступ до історії). 5 клас» В.Власова.  //« Історія і суспільствознавство в школах України:  теорія та методика навчання» № 6,2013р.